Мгарський Спасо-Преображенський монастир

Історія Мгарського Спасо-Преображенського монастиря розпочинається у 1619 році, коли його було засновано з ініціативи православного діяча Ісаї Копинського за підтримки княгині Раїни Вишневецької.

Від самого початку монастир функціонував як організований духовний осередок — тут діяло братство. У XVII столітті монастир швидко набув значення важливого центру православ’я на Лівобережжі. У 1663 році тут проживав як чернець Гедеон Юрій Хмельницький.

Первісно всі споруди були дерев’яними, зокрема й собор, збудований у 1628 році. Важливий етап у розвитку монастиря пов’язаний із переходом до кам’яного будівництва. У 1684 році було закладено мурований Спасо-Преображенський собор після розбирання старого дерев’яного храму. Ініціатором цього процесу виступив гетьман Іван Самойлович. Після його усунення у 1687 році будівництвом опікувався Іван Мазепа.

Упродовж XVII–XVIII століть собор і монастирські споруди неодноразово перебудовувалися.

У 1919 році на території монастиря більшовики здійснили розстріл 17 ченців разом з ігуменом Амвросієм. Після цього монастир було закрито, а його територію використовували для розміщення радянських установ і військових частин. У 1930-х роках було знищено соборний іконостас — одну з найцінніших частин храмового інтер’єру. Від нього зберігся лише один фрагмент — ікона «Різдво Богородиці», яка нині перебуває у Національному художньому музеї України.

Відродження монастиря розпочалося вже наприкінці XX століття. У 1993 році його було офіційно відновлено як чоловічий православний монастир.

Село Мгар, Лубенський район, Полтавська область.