Млин Нібура: індустріальний гігант у менонітській колонії Шенвізе

На теренах сучасного Запоріжжя, в колишній менонітській колонії Шенвізе, наприкінці XIX століття постала справжня промислова перлина – п’ятиповерховий паровий млин, зведений підприємцем Германом Нібуром.

Його будівництво розпочалося восени 1893 року, після подорожі Нібура до Сполучених Штатів, де він відвідав Міннеаполіс і на власні очі побачив найбільший на той час млин у світі — Пілзберзький. Під сильним враженням від американських масштабів, Нібур вирішив збудувати подібне підприємство у Шенвізе.

Керівником будівництва став брат дружини Нібура — Якоб Дек. Млин обладнали найсучаснішою технікою, що істотно підвищувала продуктивність. Його потужності були настільки великими, що на момент запуску в 1895 році частина обладнання залишалася незадіяною.

У тому ж 1895 році було створено акціонерне товариство «Г. А. Нібур і Ко», засновниками якого стали Герман Нібур і Якоб Дек. Поступово компанія перетворилася на справжню економічну імперію: вона володіла 11 млинами, кількома виробничими підприємствами, значною кількістю сільськогосподарських угідь, а також власним банком. Борошномельні потужності дозволяли переробляти від 7 до 11 тисяч пудів борошна на добу (приблизно 890 тонн пшениці та 80 тонн жита).

До початку Першої світової війни компанія мала агентів та представництва в усіх великих містах Російської імперії. Її продукція експортувалася за кордон. Для забезпечення медичної допомоги працівникам Герман Нібур утримував на території млина лікарський кабінет, де лікування надавали безкоштовно. У 1919 році акціонерне товариство Нібура було націоналізоване. 

Джерело: Руді Фрізен. Менонітська архітектура. Від минулого до прийдешнього. – Мелітополь : Видавничий будинок ММД, 2010. – 659 с.