Село Терпіння. Слідами духоборської громади.

Село Терпіння було засноване у 1802 році громадою духоборів, яких переселили сюди за царським указом. Духобори — етноконфесійна група, релігійна течія у християнстві. Відкидаючи зовнішню обрядовість церкви, духобори вважали себе «істинними поборниками духу». Перші громади духоборів почали з’являтися вздовж Дніпра в другій половині XVIII століття. Духобори не визнавали державної влади та офіційної церковної ієрархії, відмовлялися брати до рук зброю та служити в армії, жили у відособлених громадах, через що зазнавали постійних утисків і переслідувань з боку влади.

На території Північного Приазов’я духобори з’явилися після указу імператора Олександра І від 1802 року, за яким усіх духоборів імперії переселяли до Маріупольського повіту Новоросійської губернії (пізніше ці території увійшли до Мелітопольського повіту Таврійської губернії).

У середині XIX століття більшість духоборів з цього регіону була вислана владою на Кавказ. Духоборські села, зокрема й Терпіння, були заселені державними селянами з інших губерній. Духоборам дозволили повернутися на ці землі лише в 1920-х роках.